Віктор Лешик: У поліції завжди будуть люди із латентно кримінальною психікою
Сьогодні я згадав одне містке багатозначне і маловживане слово «здитиніти». Це не просто «впасть в детство». Це особлива стадія деградації дорослих людей, які у своїй інтелектуально-емоційній наївності нагадують старшу групу дитсадка. Заступник мера Києва пише про скляний міст (цитую по пам’яті): ми спішили до Дня міста зробити подарунок киянам, але не розраховували, що на світі є вандали, які будуть стрибати групами на скло, яке ще не встигло… бла-бла-бла. Цинічний дорослий дядько сказав, що він не знав про існування на світі вандалів і придурків, яким обов’язково хочеться розбити річ, на якій написано «не б’ється». І хитрожопий заступник викликав хвилю обурення анонімними вандалами і співчуття, що влада старалася, а її от так… Це і є «здитиніти»…
І той хайп, який здійняли щодо вбивства хлопчика в Переяславі, з того ж діагнозу. В поліції, нашій чи інший, завжди будуть люди, чия психіка латентно кримінальна. Можна виховувати, проводити багатомісячний відбір і тестування на моральну і психологічну стійкість. Але поміж тисячі повносправних моральних мужніх людей завжди знайдуться потвори, які вистрілять у безбройного і ні в чому невинного. Нащо вже вимуштрована поліція США, яка має потужний соціальний і пенсійний пакет, але час від часу знаходяться придурки, які стріляють у чорношкірого підлітка і на дибки підмнімаються цілі квартали і міста, які навіть військовою авіацією доводилося заспокоювати. Це не толерування вбивцям у формі, це прагнення повернути до дорослого світосприйняття. Вбивцям дитини – найвищу, визначену законом, кару. Надалі патрульним слід видавати зброю із набоями, які унеможливлюють ураження насмерть. Батькам – співчуття.
Джерело: Viktor Leshyk