Юрій Сиротюк: На піку втрати рейтингу Порошенко згадав про націоналізм

Порошенко дав вказівку розробити законопроект про введення військового витання: «Слава Україні!». Зробив це в останній фазі свого керівництва державою на піку втрати свого рейтингу. Цим він дуже нагадує пізнього Ющенка, який про Бандеру і Шухевича згадав у присмерку своєї каденції. Пізній Кучма після двох каденцій керування країною теж почав говорити про «націоналізм» – економічний.

Отож, це вже закономірність – з набуттям досвіду президенства і набивання політичних гуль, очільники держави звертаються до націоналізму. Підстави і мотиви різні, а от причина одна. Це очевидний природній детермінізм. Нація, що прагне позбутися колоніальних наслідків та держава, що хоче здобути суб’єктність в умовах незавершенної національної революції – природньо і неодмінно має пройти фазу націоналізму. Це аксіома для будь-якої європейської нації.

Тільки навіщо чекати чотири роки проб і помилок, доки черговий очільник держави не зрозуміє неминучість потреби націоналізму, якщо в країні є націоналісти, які цю неминучість усвідомлюють зі старту. Мають відповідні програми, організації, історію боротьби.

Такий елементарний проект як зміну звертань і вітань в армії, був внесений націоналістами ще 2014 році. Якби Президентом був Тягнибок у перший день після інавгурації з усіма наслідками колоніалізму і окупацій в армії було б покінчено в один день.

Нині міністр транспорту думає, чи не призупинити б рух пасажирських потягів у Росію, але жодним чином не зачіпати барижництво з країною-агресором (вантажні перевезення). Якби Президентом був Тягнибок будь-який рух людей, товарів і послуг з країною-агресором було б припинено негайно.

Нині багато просторікують про неефективність мінського формату. Але якби країну представляв націоналіст він би з першого дня ініціював консультації з країнами Будапештського меморандуму.

Націоналіст – верховний головнокомандувач негайно очистив би силові та владні структури від московської агентури, відродив би природні традиції козацькі традиції – нації-воїна та сформував би оборону країни умовно за «швейцарським зразком», коли кожен член нації був би залучений до священної національно-визвольної боротьби, кожна домівка перетворилася б у фортецю.

Головний внутрішній ворог – олігархат дуже швидко був би поставлений на місце. Це все робилося б швидко, системно. Бо ж відповідні закони написані давно і роками пиляться в парламенті. Але відсутнє розуміння і політична воля.

Усе це робилося б не з огляду на рейтинги та соціологічні уподобання, а виходячи з націоналістичного світогляду.

В інакшому випадку країну заставлять повірити в чергового політичного імпотента – загорнутого в блискучі одіяла політтехнологій і змови олігархів, щоб він чотири роки бив гулі собі і націєї, нарешті вчергове не прийшовши до націоналізму.

Біда тільки, що добра ложка до обіду. Замість того, щоби реагувати на виклики оперативно і на випередження, влада в Україні звертається до очевидних ідей з відставанням у роки і десятиліття. І це в умовах війни, коли часу на подібні «експерименти» і зволікання просто не має.

Тому країна потребує президента націоналіста.

І тоді звісно чудо за секунду не станеться, але докорінні неминучі зміни за чотири роки будуть більш ніж видимі та очевидні…

Джерело: Yuriy Syrotyuk

Постійне посилання