Про теорію відносності. Частина 4

У той час, як природний рух речей полягає в тому, щоб слідувати найпростішого шляху через простір-час, маса згинає простір навколо себе так, що ми рухаємося до центрів більшої маси. Це і є сила, яку ми називаємо гравітацією.

Як це описує орбіти планет і їх супутників? Ньютоновская гравітація каже, що Сонце притягує нас до себе, але ми не падаємо на нього, тому що Земля також одночасно рухається в сторону по еліптичній орбіті. Але відповідно до загальної теорії відносності, величезна маса Сонця спотворює простір навколо себе, і цей зігнутий простір штовхає Землю до Сонця.

Великою кулею тут є Сонце, що перетворює простір-час в чашу,
яка змушує Землю рухатися по круговій (точніше, еліптичній) орбіті

Це зображення не є точним щодо того, як насправді виглядає кривизна простору-часу - три виміри простору, загорнуті навколо четвертого виміру (часу), - але наші уми не здатні уявити, як це буде виглядати насправді. Оскільки ми живемо в трьох вимірах, ми можемо уявити собі тільки тривимірні ситуації.