Все, я здалася…

Довелося все-таки різати крила. Ненавиджу такі варіанти, але заради їхньої же безпеки. Щоправда, це не боляче якщо робити правильно. Як нігті у себе а і кігті у собакс. Хоча качки чинили такий супротив, нібито їх тягли до каструлі. Проте зараз вони знов можуть гуляти більшою частиною двора, купатися в великій ванні, яку ми для них поставили, й не створювати проблем ні собі ні мені.

Навіть качури на великій території знов "задружилися".

Собакси продовжують з інтересом дивитись серіал "З життя качок". Каченята мають на них просто якийсь гіпнотичний вплив. Той, кому вдається отримати місце в першому ряду, почувається щасливчиком й може сидіти так годинами.

А так, сказати щоб день був багатий на подіії, то скоріше ні. Саме прикольне було, коли ми ганялися за качками. Як я вже казала, вони доволі но сильні, особливо самці, тож розважалися ми разом з друзями. Щоправда, поки ми це робили, Печенька вкрала і зʼїла всі наші слойки до кави, які ми забули на столі... але це звичайна справа, бо у мене в будинку у безпеці лише те, що прибито цвяхами до стелі. І то я не впевнена 😉