Микола Сом — видатний український поет-шістдесятник
Микола Сом — не лише видатний український поет-шістдесятник, але й публіцист, лавреат премій імені Володимира Сосюри та Остапа Вишні за літературні, а також лавреат низки премій за журналістські матеріали.
Народився він 5 січня 1935 року у селі Требухів Броварського району Київської області (до речі, ви вже чули, що "Бровари" стали "Броварі"?). Помер 27 березня 2013 року у Києві.
Але моя невеличка стаття буде присвячена Миколі Сому як майстеру претензійних епітафій. Так, так, сатиричних. Хоча придибенції в нього не гірші (але то вже геть інша тема).
І так:
епітафія — це короткий текст на честь померлого, що написаний на надгробній плиті, а також слово використовується в переносному сенсі.
Wikipedia
Наприклад, ось автоепітафія Миколи Сома:
«Земний уклін Миколі Сому!
Він тут (нарешті!) охолов.
Тож не втече тепер із дому
Поет, учитель, риболов.»
Дотепно ж?! Хоча деякі герої його епітафій ображалися на Миколу Сома, та більшість все ж ставилися з гумором. Ще хтось просив написати й на їхню адресу коротенький літературний твір для власних похоронів. Зрізка поет посав епітафії для вже мертвих.
То ж наскільки гостро саркастичною мала бути людина, щоб без остраху несприйняття соціумом перетворити жалісливий, траурний жанр — епітафію — на жанр жартівливий, та ще й із глибоким повчальним, викривальним підтекстом?
Рівно настільки, як і відважною. Адже іронічні, насмішкуваті рядки, написані поетом Миколою Сомом, найчастіше адресувались живим: колегам, поетам, політичним діячам. Про мертвих же або хороше, або нічого. І за такі висміювання негативних рис публічних особистостей (іноді навіть високоставленців) був ризик дорого поплатитися.
Нумо ще одну епітафію прочитаємо:
Всевододу Нестайку (на його замовлення)
Перехожий,зупинись!
Уклонись Нестайку!
Він же теж носив колись
І труси, і майку.
І ще одну, про Леніна:
БЕЗСМЕРТНОМУ ЛЕНІНУ
Вже всі повмирали, а сей не вмира,
Безсмертний, нещасний, стоїть, як мара,
Здається обузою, навіть проказою.
Пора б закопати — настоявся вже,
Та наша сільрада його стереже —
Ночами собаку до нього прив’язує.
Чому ж Микола Сом дозволяв собі таку діяльність навіть у часи комунізму? Невже не боявся помсти своїх антигероїв?
Читаємо біографічну довідку великого поета далі: учитель, журналіст, автор пісень, літературний першовідкривач. Особа, на яку рівняються і яку поважають — учні, читачі, літературознавці. Напевно, така людина просто не могла зрадити своїм ідеалам і почати пропагувати ненависний режим. І прагнення до правди та справедливості виявилось набагато сильнішим за острах.
Надихнувшись авторським стилем, спробувала і себе у жанрі сомівської епітафії. Тож саме цим експериментальним текстом і закінчу свій есей.
владіміру путіну
Захотілось землі української —
Аж приїхав сюди з батьківщини,
Й завдяки українському військові
Тут згинув.
2024 р.
These types of people I mean Mykola Som have really succeeded in establishing themselves to be top in the list of people who their names will still live on in the heart of men
Thank you, friend!
I'm @steem.history, who is steem witness.
Thank you for witnessvoting for me.
please click it!
(Go to https://steemit.com/~witnesses and type fbslo at the bottom of the page)
The weight is reduced because of the lack of Voting Power. If you vote for me as a witness, you can get my little vote.
Upvoted! Thank you for supporting witness @jswit.
Добре, коли такі рядки викликають легку, теплу посмішку, а не сльози чи сум.. Як на мене, це краще)
Ніколи не чув про Миколу Сома, але тепер буду знати його ім'я)
Я теж не знала, аж поки не побачила конкурс приурочений його пам'яті) Есе про нього було умовою прийому віршів на конкурс, тож якраз нашкрябала це, та й вирішила зі стіміанцями поділитися :)
Дотепна епітафія це для мене новий жанр)) Не зрозуміло, плакати чи сміятися))
Над клятими імперіалістами – тільки сміятися))
Ото дядко мочить коні ))