Перший день тижня

У перший день тижня важко, за вихідні завжди назбирується багато роботи. Тому треба працювати чи не удвічі інтенсивніше, ніж зазвичай. Але тут сьогодні ще й форс-мажор стався (ну як форс-мажор, все одно це треба було зробити, але пізніше), подзвонила Маркіянова вчителька (чи може правильно казати вихователька) і сказала, що Маркіяна обсипало якимось червоним висипом і вони ходили до медсестри в школі і та ошелешила, що це може бути скарлатина. Цей висип з'явився день чи два тому, але це було схоже на алергію, то ми не надто перейнялися. Маркіян це розчухрував, тобто його нічого не свербіло, а то в нього завжди руки чешуться пороздирати це, коли свербить. То ж я забрав сина швидше і ми поїхали на поліклініку. Дитяча лікарка оглянула його і заспокоїла, що це ніяка не скарлатина, кір чи краснуха, а швидше за все парвовірус. Це доволі сумирна хвороба, яка якраз проявляється несильною висипкою. Це не лікується, проходить саме, і заразне. Лікування - пити таблетки від алергії, на випадок якщо все ж свербить. А так саме проходить.

А коли ми їхали додому, в мене на велосипеді порвався ланцюг , добре, що ми вже значну частину дороги проїхали.

Довелося потім час на ці незаплановані пригоди компенсувати з того, що забрав сам у себе частину вечора. Але надвір я вийшов, помилуватися природою та зарослим високою травою садом, крім вузької смуги біля самого будинку, яку я покосив для того, щоб краще можна було пройти. А ще полив полуницю та салат, як не дивно, але дощу немає вже більше тижня і верхній шар ґрунту дуже висох.

Біля полуниці побачив, що росте соняшник, який сам там виріс, ніхто його не сіяв. Там торік росли соняшники, сподіваюся, що це не триметровий, вони занадто високі.

А там вже й вечір настав, пора додому, вечеряти, дружина була зварила дуже смачний банош 😉 І спекла не менш смачний яворівський пиріг)).