Поезія про осінь

Сьогодні натрапила на вірш про осінь Ліни Костенко, і вирішила поділитися з Вами підбіркою віршів і моїми фото. Обожнюю осіннє листя.

Красива осінь вишиває клени...

Красива осінь вишиває клени
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: – Виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не облетим.
А листя просить: – Дай нам тої втіхи!
Сади прекрасні, роси – як вино.
Ворони п'ють надкльовані горіхи.
А що їм, чорним? Чорним все одно.
(Ліна Костенко)

ОСІНЬ

Сумує жовтень в нашому саду.
Поодцвітали мальви сніжно-білі,
Хмелі перебродили у меду,
І журавлі полинули у вирій.

Вже не сміються ластівки малі.
Не золотіє мак духмяним цвітом.
А яблуні - заплакані й сумні...
Вони не скоро знов побачать літо.

Все листопади вдаль перенесли...
Бузкова тиша. Сад тривожно-синій
Смородина ще в залишках золи.
А на гілках цвіте холодний іній.

(Н. Донець)

**Осінь дихнула
**
Осінню дмухнуло,—
Висохли квіточки,
Хмуро, безпритульно
Глянули садочки.
Жовкне і травиця.
Така її доля,
Хіба зелениться
Хлібець серед поля.
Хмара небо криє,
Сонечко не блисне,
Вітер вовком виє,
Дощ потоком висне.
Швидко погнав води
Струмок бистрохвильний;
Пташка від негоди
Подалася в вирій.

(П. Грабовський)