Казка №41 // Кульбаба

Кульбаба

Маленька дівчинка Ксенія, дуже любила кульбаби.
І насамперед, коли вона приїжджала на літо до бабусі, бігла на свої улюблені поля...
Ці поля були просто атаковані кульбабами.
Місцеві жителі називали це місце, - "Рай для кульбаб".
Ксенія цілими днями сиділа на цьому полі і здувала пушинки з кожної кульбаби.
Пушинки літали високо-високо...
За цим чудовим і повітряним польотом можна було дивитися годинами...
Але не хотілося зупинятися...
І ось залишався останній кульбаба...
Рука тягнулася зірвати останню кульбабу, але раптом...
-Що ж ти наробила?
-Хто тут?
Ксенія обернулася, але довкола нікого не було...
-Я ...
-Хто я? Я нікого не бачу.
-Я Останній кульбаба. Подивися, що ти наробила...
-Говорить Кульбаба?
-Зараз ти мене зірвеш і тобі не з ким будемо розмовляти ...
Тут Ксенія озирнулася і подивилася на всі боки.
Навколо лежали обірвані кульбаби.
-Господи, що ж я наробила...
-А коли тебе не було, тут було так красиво. Місцеві жителі навіть наше місце раєм назвали...
-Вибачте мене кульбаби, я навіть і уявити не могла, як боляче я могла вам зробити...
-Нічого страшного, ми наступного року повернемося і знову буде рай.
Ксенія не зірвала останній кульбабу, вона встала і зі сльозами пішла додому.
Бабуся і дідусь не могли зрозуміти що відбувається, поки не дізналися про те, що "Рай для кульбаб" хтось обірвав...
-Бабуся і дідусь, мені дуже шкода, що я так безглуздо вчинила з кульбабами ... Я більше ніколи не рватиму рослини, адже їм боляче ...
-Яка ти вже доросла у нас ...
А через рік Ксенія знову приїхала до бабусі і за традицією побігла побачити "Рай для кульбаб".
Який він був гарний...
-Здрастуйте, кульбаби!
-Ради тебе бачити, Ксенія!
-Прийшла на вас подивитися. Тепер на вас дивитимусь збоку, а може і картину намалюю...
Ось і казці кінець...
А хто читав – молодець!