Казка №42 // Бабка і слон

Бабка і слон

Біля болота жила собі чудова бабка.
І ніхто її ніколи не турбував і не турбував.
Пила вона собі спокійно, болотяну воду харчувалася пилком...
Але одного чудового дня...
Бабка відчула, як сильно трясе польова квітка, на якій вона сиділа.
Обернувшись, вона побачила, як слон йшов до болота.
Слонику дуже хотілося пити.
І коли він побачив здалеку воду, зрадів і буквально почав тікати.
Але слоник не знав, що це болото...
У бабки було мало часу, треба було щось вигадати, щоб зупинити величезного слона...
Видавати звуки або кричати бабці було безглуздо.
І тут бабка подивилася в очі слонику...
З усієї швидкості вона влетіла йому в одне око.
Це було боляче для слона, але він зупинився.
Він кричав від болю і не розуміння того, що сталося.
Поки він приходив до тями, побачив, що перед ним болото...
Бабка, з переламаним крилом, задоволена, сіла йому на хобот...
І тоді слоник зрозумів, що маленька бабка врятувала його.
-Дякую тобі, бабка! Ти мене врятувала!
-Нема за що, слоник! Я мала тебе хоч якось зупинити...
Бабка полетіла, слоник попив води і пішов далі в ліс...
А павуки, мошки, метелики, які бачили весь цей неймовірний епізод, ще довго згадували хоробрий вчинок бабки!
Пам'ятайте, навіть якщо ти слабкий або маленький, ти можеш змінити світ, на краще...
Завдяки добру!
Ось і казці кінець...
А хто читав – молодець!