The Diary Game: UA/EN Герої без зброї / Heroes without weapons
UA: Вітаю, друзі!
Сьогодні хочу поділитися деякими спостереженнями.
"Герої без зброї" - навіть у риму. Чомусь для мене це звучить по-дитячому. І образ із дитинства - такі собі суперлюди з мультфільмів. Чи ж існують вони у житті?
Проте, коли чую про лікарів, рятувальників та інших людей подібних професій, котрі ризикують життям задля безпеки інших, відбувається справжня "ломка" дитячого стереотипу.
Ці люди навряд чи відповідають образу кремезного чоловіка із бластером, але роблять значущі вчинки. Шкода, що іноді те, що лікар швидкої допомоги ледве встав після безсонної ночі або мав вихідний, а все ж "летить" реанімувати чиєсь серце, вислизає з уваги.
Ба більше - інша нечувана несправедливість. Якийсь супер-коуч в Інтеренеті влаштовує "розбір особистості" прибиральника офісів, бо той не відкрив у собі "потенціал". Така людина не враховує підприємницький ризик: працювати у зарослому пилом офісі, бо всі прибиральники пішли у "великий бізнес".
До чого я це пишу? Майже кожен з нас може творити добро й бути героєм на своєму місці. Тому це просто чудово, коли ми цінимо старання інших та прикладаємо свої.
Дякую всім за підтримку минулої публікації і прочитання цієї!
EN: Hi, friends!
Today I want to share some observations.
"Heroes without weapons" - I'm rhyming. For some reason it sounds childish to me. The correspondent childhood image for "heroes" - those supermen from cartoons. Do they exist in life?
However, when I hear about doctors, rescuers and other people of similar professions who risk their lives for the safety of others, a real "break" of the children's stereotype takes place.
These people hardly fit the image of a burly man with a blaster, but they do significant things. It's a pity that sometimes the fact that the emergency doctor barely got up after a sleepless night or had a day off, and still "flies" to reanimate someone's heart, isn't in focus.
Moreover, another incredible injustice. Some super-coach on the Internet arranges a "personality analysis" of an office cleaner, because they have not unleashed their "potential". Such a coach doesn't take seriously a single entrepreneurial risk: working in a dusty office because all the cleaners have gone to "big business".
Why am I writing this? Almost each of us can do good and be a hero in our place. That's why it's great when we appreciate the efforts of others and apply our own.
Thanks everyone for supporting the past post and reading this one!
