Повсякденного життя допис - знову про життя починаючої письменниці та мій брак контролю над ним - Diary post About a beginner writer's Life

Доброго ранку, шановна спільното!

Вчора я трохи захопилася створенням контенту (але це тільки тому, що мені справді було, що сказати), та мені натякнули, що так не можна, і треба робити один допис на день, а не так, як я:) Я прийняла до уваги, але напевно це також означає, що дописи у мене стануть іще довшими, бо порозмовляти я люблю (тільки не в реальному житті:)).

Здається вже завтра я нарешті зможу довести делегацію спільноті до тисячи, прийманні, я на це сподіваюся. Потроху на баланс повертаються ті стіми, які пішли гуляти в наслідок мого невміння збільшувати делегацію. Нарешті зможу дихати спокійно:)

У моєї старшої досі болить лапка. Я знаю, що процес прибирання запалення то не один день, але все одно не можу не перейматися тим, що їй боляче. Вона звикла спати зі мною, тож кожного разу, коли вона хоче зійти з ліжка я її опускаю, а потім підіймаю назад. Ми з чоловіком пробували змайструвати для неї сходинки, та вона навідріз відмовилася ними користуватися. Вони її лякають. Тож маємо те, що маємо, я з усіх сил стараюся, щоб вона не почувалася, наче чогось не може.

Зараз в мене починається новий навчальний тиждень, і я дуже сподівалася, що за вихідні зможу нормально відпочити. Та зрештою мої вихідні перетворилися на нескінченний двобій з ноутбуком, опановувала нову для себе екосистему. Зрештою я вийшла з бою переможцем і тепер можу спокійно робити все, що мені треба, але треба було все ж таки більше постаратися над тим, щоб все ж таки нормально відпочити, бо на навчанні починаються більш активні процеси, треба виконувати багато завдань, а я почуваюся, наче викручена ганчірка.

Ранок вчора вирішила розпочати з улюбленої качалки, бо останнім часом я нею досить сильно нехтувала (але випадково проспала до тринадцятої години дня і цей план довелося скасувати, спробую ще раз завтра) і прийшов час знову нормально піклуватися про своє тіло. Це не тільки про повернення до мого шаленого спортивного режиму, а також про те, щоб вечорами припинити заїдати шоколад морозивом, бо мозок не звик до навчальних навантажень та вимагає глюкози, наче навіжений. Зараз здається вже звик, тож час терміново відновлювати і нормальне харчування також, бо щось я вже забула, коли востаннє бачила овочі.

Весь цей час я намагалася здебільшого замовляти продукти через glovo щоб не витрачати часу на ходіння до магазинів, але чомусь вони майже ніколи не привозять нормальні, свіжі овочі та фрукти. Я вже стомилася кожного разу з ними через це лаятись, тож просто припинила замовляти, і залишила у замовленнях лише різні важкі штуки, як от пакети з молоком, щоб самій їх не тащити.

Щоб виразніше підкреслити, як я занурилася у навчальний процес і наскільки це було нездорово можу сказати, що одного дня я просто вийшла на вулицю, а там... А там весна. І взагалі двадцять градусів. А я тупо не помітила, коли ж це відбулося. Ні-ні-ні, треба повертати собі контроль над життям, бо я так довго не протягну:)

А іще у мене є ЗДОБИЧ. Я неодноразово показувала своє вікно з квітами, та покажу ще раз, щоб нагадати. За зиму у мене загинуло кілька квіток (бо в мене це Спарта, і навіть у морози я не переставляла їх з вікна, хто хоче жити - той буде), і прийшов час трохи відновити запаси. Ми з чоловіком їздили до Епіцентру, йому потрібно було забрати якісь металеві пластини для хоббі, а я поки збігала наверх до відділу саду та городу. Там є секція з оціненими рослинами, та я час від часу там шарюся, іноді вдається знайти справжні скарби. Для мене це справжня полювання (і звісно можливість купити дешевше). Отака в мене здобич:

Піду працювати, бо і без того пів дня проспала. Всім гарного та продуктивного тижня!

З любовʼю, ваша Foxy

Good morning, dear community!

Yesterday I got a little carried away with content creation (but that's only because I really had something to say), and it was hinted to me that it can't be like that and I should do one post a day, not like me :) I took it into account , but it probably also means that my posts will become even longer, because I like to talk (just not in real life:)).

It seems that tomorrow I will finally be able to bring the delegation of the community to a thousand, acceptance, I hope so. Little by little, those steams that went for a walk as a result of my inability to increase the delegation are returning to the balance. I can finally breathe easy :)

My oldest's foot still hurts. I know that the process of cleaning the inflammation takes more than one day, but still I can't help but worry that she is in pain. She's used to sleeping with me, so every time she wants to get out of bed I put her down and then pick her back up. My husband and I tried to make steps for her, but she flatly refused to use them. They scare her. So we have what we have, I try my best not to make her feel like she can't do something.

Now a new academic week is starting for me, and I really hoped that I would be able to rest normally during the weekend. But in the end, my weekend turned into an endless duel with the laptop, I mastered a new ecosystem for myself. In the end, I emerged victorious from the battle and now I can calmly do everything I need to, but I still had to try harder to rest properly, because more active processes begin at school, I have to perform many tasks, and I I feel like a twisted rag.

Yesterday I decided to start the morning with my favorite rocking chair, because lately I have been neglecting it quite a lot (but I accidentally overslept until 13 o'clock in the afternoon and had to cancel this plan, I will try again tomorrow) and it's time to take care of my body normally again. It's not only about getting back to my crazy exercise regime, but also about stopping eating chocolate with ice cream in the evenings, because the brain is not used to the study loads and demands glucose like crazy. Now it seems that I'm used to it, so it's time to urgently restore normal nutrition as well, because I already forgot something when I last saw vegetables.

All this time, I tried to mostly order products through glovo so as not to waste time going to stores, but for some reason they almost never bring normal, fresh vegetables and fruits. I got tired of swearing with them every time about it, so I just stopped ordering, and left only various heavy items in the orders, like milk bags, so that I wouldn't have to carry them myself.

To emphasize more clearly how I immersed myself in the educational process and how unhealthy it was, I can say that one day I just went outside, and there... And there it was spring. And generally twenty degrees. And I stupidly did not notice when it happened. No-no-no, I need to regain control over my life, because I won't last that long :)

And I also have ZDOBYCH. I have repeatedly shown my window with flowers, and I will show it again to remind you. During the winter, several flowers died in my house (because I have Sparta, and even in frost I did not move them from the window, whoever wants to live - he will), and the time has come to replenish stocks a little. My husband and I went to Epicenter, he needed to pick up some metal plates for a hobby, while I ran upstairs to the garden and vegetable department. There is a section with valued plants, and I wander there from time to time, sometimes I manage to find real treasures. For me, this is a real hunt (and, of course, an opportunity to buy cheaper). This is my loot:

I will go to work, because I slept for half the day anyway. Have a good and productive week everyone!

With love, your Foxy