The Diary Game : Імпровізація

Привіт усім.

Вчора не хотілося підіймати свою дупоньку, щоб піти до банку, але сьогодні з самого ранку поставила для себе ціль, що треба. Треба, бо тикати ото через кожні три години банкомат... Ліміти ці заколєбали, якщо терміново наприклад, потрібно зняти крупну сумму грошей, то дудки. Змінилися правила. На добу можна зняти через банкомат не більше ста тисяч, і то, по двадцять кожні три години. Це п'ять разів бігати туди сюди. Отже я пішла до банку, така смілива "гьорла", думаю, зараз зніму, паспорт при мені, черги наче немає.

Прийшла. До касира, даю картку і паспорт, а там потрібно замовляти суму на певний день та час. Бля, такі складнощі. Можливо то правильно, але я не так часто ходжу у банк за такою сумою. Якщо бути чесною, то вдруге. Того разу було все набагато простіше, зараз знову все змінилося. Моя тітка купує дім, бо той де вона жила з чоловіком, майже зруйновано. Компенсацію вони отримали, але не таку велику щоб вистачило на нове житло. Дзвонить мені вона на тижні і каже, допоможи, не вистачає. Вони знайшли дім майже за смішну ціну, гарний район, тиха місцевість, і дуже терміново треба розплатитися з продавцем бо у тої скоро від'їзд. Тобто людина продає все навіть з меблями у зв'язку з переїздом.

Як же не допомогти своїй улюбленій тітці! Вона у мене мати героїня, в неї п'ятеро дітей, вже дорослі всі. Зяті та сини воюють, допомогають чим можуть, але все одно, ій конче треба знайти певну сумму грошей, яку зараз вони не в змозі зібрати. Лізти в кредити то утопія, і ми вирішили так, я зніму та допоможу. Ми ж рідні, потім якось розберемося.

І от у банку сьогодні я нічого не зняла, доведеться половину суми штрикати через банкомат, половину замовила, завтра привезуть. Вийшла я з того банку і думаю, ну це ж треба такі ліміти зробили, а якщо людині терміново потрібна велика сума на лікування, операцію, тим паче зараз війна, чекати ніхто не буде... Взяла кавусю, сіла на лавочці та почала розмірковувати. Зателефонувала тітці, запевнила, що все буде пучком, типу, встигаємо, та й пішла додому.

По дорозі зупинилася, поставила каву на підлогу, бо рюкзак спадає, поправила його. Дивлюся на ту каву і думаю, по-перше, у мене ж для тих цілей є багаторазовий гранчак, чому я так протупила? Шукай тепер оце смітник, куди б його викинути. По-друге , такий гарний кадр вийшов би, кава немов тане у кульбабках. Оце ще, романтик недрізаний😊, витягла телефон, зробила клац... Ну гарна ж імпровізація? А тепер треба смітник шукати, аби я ще з пам'яттю своєю так легко імпровізувала, а то пам'ять як у рибки дві секунди... Ледве знайшла смітник, несла аж до свого дому, бо там точно є урни.

Іншим разом обов'язково візьму з собою багаторазовий гранчак. Щоб не забувати от прямо зараз, прийшла додому та поклала його в рюкзак, одразу.

Всім миру...

________💛💙________

Все буде Україна!