Казка №34 // Дорога №33

Дорога №33

В одному віддаленому селищі жило дуже мало сімей.
Селище називалося Дорога №33...
Чому воно так називалося, досі невідомо нікому...
Та нікому й не було потреби копатися в історії свого мініатюрного селища.
Але маленький Петрик, єдиний син у сім'ї, був завжди дуже цікавим.
-Тату, а чому наше селище називається Дорога №33?
-Ніхто не знає чому...
Вони йшли ввечері залізницею додому, з садка.
Дорога не близька, та й яка там дорога?
Тільки залізниця і все, решта стежками покрито...
-І ти не знаєш історію селища?
-Як це не знаю? Знаю!
-Ну так розкажи мені її ...
Батько був збентежений, адже справді ніхто не знає історію селища.
Довелося вигадувати буваль на ходу...
-Зараз розкажу...
Ось ми з тобою йдемо залізницею...
-Так, правильно...
Ходить легенда, що цією залізницею їздив раніше поїзд під номером 33...
-А зараз?
-Я ніколи не стежив за поїздами.
Вдалині почувся знайомий шум.
Наближався вантажний поїзд.
-Треба піти з дороги, і якраз подивимося на номер поїзда ... Як гадаєш, який буде номер поїзда?
-33!
-А я думаю, що номер 9!
Потяг уже виднівся на горизонті, батько з сином напружували зір, щоб побачити номер поїзда.
Вже темніло, погано було видно...
-Ура!
-Що трапилося?
-Номер 33!
-Справді, дива!
-Я вгадав!
-Це я вгадав, та й не важливо... Номер 33! Ура!
-Думаю що буде 33 вагони!
-Це буде ударом для мене! Я гадаю, що буде 50 вагонів! Давай рахувати...
-Один, два, три ... тридцять три ...
-Що ж...
-Фантастика!
-Ось тому селище наше і називається, - Дорога номер 33!
Коли батько з сином повернулися додому, Петя з величезним захопленням розповідав мамі історію на залізниці.
Були здивовані всі...
А ви б здивувалися?
Ось і казці кінець...
А хто читав, молодца!