Лариса Ніцой: Закон про мови vs Закон про мову
Зовсім недавно я писала дитячі книжки. Про зайчиків і ведмедиків. Вони й досі забрідають до мене погостювати в мої думки. Я прошу їх зачекати, доки вправлюся із законами про мову. Вони терпляче ждуть, поки не розчиняються, як туман… Вкотре до них не доходить черга…
Я в Білій Церкві. Релаксую після Форуму «За мову!». Їх уже багато відбулося по всій Україні.
Я сиджу і слухаю оргАн. А потім поїду до мами… – Доць, тебе вже третій раз по Зіку показують. – А толку? – Як це, всі тебе дивляться. – Мам, це все без толку. Дивляться, слухають – і що? Два роки волаю в порожнечу. – Це ти про ті мовні закони? А що, вже ухвалили щось? – Ухвалили. – І що? – Змагалося два законопроекти. Один називався про моВИ, а другий називався про моВУ. Депутати (Ляшко, Тимошенко, Самопоміч, Народний фронт) сказали, що про моВИ – це непатріотичний закон, бо досить захищати моВИ, нам треба захищати моВУ. – То вони ж правильно сказали? – Правильно. А тепер давай зазирнемо в середину обох законопроектів.
1. Освіта в тому, що про моВИ було прописано так: «навчання українською, мова меншин може вивчатися»
а в тому, що про моВУ прописано так: «Навчання українською мовою, а поряд навчання мовами меншин». Мама задумується, а потім каже: – Але ж краще той варіант, що про моВИ. – Та отож. Дивимося далі.
2. Культурні заходи В тому, що про моВИ: «Всі заходи українською мовою. Заходи мовами меншин з перекладом українською можна проводити в межах міста селища, села, якщо там живе національна меншина, яка складає третину і більше населення цього міста/села і ця меншина затверджена Верховною Радою.
В тому, що про моВУ: «Всі заходи треба проводити українською, але можна й іншими мовами, якщо такий задум організаторів». – Але ж знову краще написано в законі про моВИ. Це ж можна що завгодно задумати в тому, іншому. – Так і я ж про це. Дивимося далі.
3. Наука. В тому, що про моВИ: «Всі наукові праці, захисти дисертацій повинні бути українською, а потім їх можна перекласти іноземними мовами».
В тому, що про моВУ: «Всі наукові праці, захисти дисертацій можуть бути або українською, або мовами ЄС». – О! Знову той, що про моВИ – кращий. – Ідемо далі.
4. Газети, журнали В тому, що про моВИ: «Газети, журнали повинні виходити 2/3 тиражу українською». Пропонується контролювати місце виробництва цієї газети. Газети мовами меншин можуть поширюватися лише на території, де мешкає меншина.
В тому, що про моВУ: «Про тираж не йдеться, ідеться про те, що в кожній точці продажу повинно бути газет українською мовою не менше ніж 50%. І пропонується контролювати всі кіоски в Україні. Газети мовами меншин можуть бути по всій Україні.
– Тю. Знову той що про моВИ – кращий. А проголосували за той, що про моВУ? – Так. – Вони що, дурні. Читають заголовки і не читають, що всередині? – Не знаю мам. Цінність того, що про моВУ була в тому, що там була мовна інспекція. Але її зняли. – Хтозна що. – Ще й люди той про моВУ 5670д підтримують. Кажуть: «Ура-а-а-а! Нарешті в нас є хоч щось! Хоч якийсь закон». Кажу, що міг бути КРАЩИЙ закон, а ви раді хоч ЯКОМУСЬ. Не чують. Ти кажеш, що мене по телевізору показують. А толку мені з цього телевізора, якщо я волаю в пустелю. Два роки угробленого життя. Забужко он теж підтримала про моВУ і пішла собі книжки писати, а мені знову до книжок зась. – А що ж ти робитимеш? – Та що. Іду писати правки до цього законопроекту. Мабуть вони всі думають, що мені більше нічим зайнятися. Хоча, скоріш за все, вони взагалі не думають…
Джерело: Лариса Ніцой