Градус свободи: як кубинці перетворили ром в національне надбання. Культурна еволюція
Є багато версій виникнення слова «ром». Найдостовірніша - від застарілого англійського слова rumbullion, «великий шум». У більшості країн, де виготовляється ром, говорять англійською, французькою або іспанською мовами. Тому на етикетках відповідно пишеться rum, rhum або ron.
Справа не в потребі випити. Ром необхідний кубинцям для дотримання звичаїв і для духовних практик. Коли кубинець відкриває пляшку рому, перші краплі він проливає на підлогу - для духів. Навіть коли людина не вірить в потойбічний світ, вона робить це «про всяк випадок», щоб не втратити заступництво вищих сил.
У католицькій Кубі одночасно з християнськими святими офіційно понад три мільйони (насправді набагато більше) жителів шанують богів і духів афрокубінської релігії сантерії. Під час ритуалів її послідовники, жерці-священики сантерос (santeros), п'ють ром, входять в транс і говорять з учасниками церемоній від імені духів предків і
Оріша, сантерійських богів, покровителів стихій, почуттів, явищ, подій, - дають поради, відповідають на питання, пророкують майбутнє, допомагають розібратися в собі.
Сантерія не заважає кубинцеві бути католиком. Кожному католицькому святому відповідає сантерійскій Оріша: святая Барбара ототожнюється з богом
вітру і блискавок Чанго, святая Мерседес - з вищим небесним божеством Обатала, святий Антоній - з Еллегуа, богом подорожей, доріг і шляхів. У церкві Богоматері передмістя Регла, негласного центру сантерії, парафіяни моляться Чорній Мадонні і Йемайе, богині материнства, покровительці жінок.
У дні церковних свят кубинці вихваляють святих і Оріша, влаштовують застілля. Якщо хтось ром не п'є, то він все одно пригубить напій, «поцілує», як тут кажуть, щоб
виявити повагу до рому і звичаю. Ром супроводжує кубинця на всіх етапах життя і навіть до її початку.
Як тільки жінка дізнається, що у неї буде дитина, вона починає готувати аліньяо (alinao), напій з рому з фруктами. Кожен член сім'ї приносить фрукти для аліньяо: манго, папайю, ананас, банан, іноді стебла цукрової тростини. Всі інгредієнти нарізають, кладуть в ром, вистоюють напій до дня народження дитини, а потім п'ють на святі на честь немовляти. Якщо на світ з'являється дівчинка, частину аліньяо зберігають, щоб випити на її п'ятнадцятиріччя, яке, як і у хлопчика, знаменує перехід у доросле життя. Пройде ще років десять, і вже нове покоління буде готувати аліньяо, розповідати дітям про кубинські традиції, передавати знання про культурну спадщину Куби.