| I like to take pictures of ordinary things, because we often don't pay attention to them, but they can be very interesting, you just have to look at them from a different angle (although we are all different, the same a priori we all look at the same things under different angles). We can say another way - we do not see anything beautiful in that it is lying in one place for a very long time, our eyes seem to filter the image of this object as unnecessary information for our brain. But when I take my camera, my brain already works differently, the filter shuts off and I already feel that this thing can be interesting. Sometimes this feeling can be misleading, sometimes after processing (for example, after conversion to black and white) you can get something really interesting. What do you think, in this case, my feelings failed me? And what is it depicted? | Я люблю фотографувати звичайні речі, бо ми дуже часто не звертаємо на це увагу, а вони можуть бути дуже цікавими, просто потрібно подивитись на них під іншим кутом (хоча ми всі різні, то ж апріорі ми всі дивимось на одні й ті самі речі під різними кутами). Можна сказати по іншому - ми не бачимо нічого красивого в тому, що дуже довго лежить на одному місці, наші очі наче фільтрують зображення цього предмета, як непотрібну і зайву інформацію для нашого мозку. Але коли я бере в руки фотоапарат, то мій мозок вже працює по-іншому, фільтр вимикається і є вже відчуваю, що ця річ може бути цікавою. Інколи це відчуття може бути оманливим, інколи, після обробки (наприклад після конвертації у чорно-біле) можна отримати щось справді цікаве. Як ви думаєте, у цьому випадку мої відчуття не підвели мене? І що це зображено? |
I like it very much😊 you were right, despite being a very common item it's really and interesting shot
I am very glad that you agree with my point of view!