Вітаю з Вербною неділею!
Сьогодні велике християнське свято. У нас сама природа вирішила його відсвяткувати і з самого ранку надворі встановилася дуже гарна сонячна погода. Здавалося, що можна дитину одягнути по літньому у футболочку, але, вийшовши надвір, я зауважила, що вітер, який хоч і був не сильний, проте подував прохолодою. Тому я все-так одягнула Даринку в курточку.
Отже, після сніданку ми швиденько всі зібралися і поїхали до церкви. Сьогодні ми поїхали машиною, хоча відстань до церкви всього 1 км. Але ми боялися спізнитися, тому вирішили таким чином прискоритися.
Традиційно освячення гілочок верби в нас відбувається після служби Божої на території церкви. Всі люди виходять, стають в коло, священник править спеціальну службу, яка триває не більше півгодини, і потім починається саме освячення. Ми стояли надворі, навколо нас було багато людей з дітьми, сонечко яскраво обливало нас сонячним промінням, а позолочені церковні куполи дуже гарно виблискували на всю околицю. День здавався таким гарним, таким мирним, наче й немає ніякої війни в країні.
Сонце почало добряче припікати і нам з Даринкою довелося сховатися в тінь від високих туй, висаджених по периметру церковного подвір’я. Тут я її сфотографувала щоб закарбувати навічно цей день у нашій пам’яті.
Прохолодний вітерець, який змусив людей одягнутися тепліше, мабуть відчув себе трохи винуватим і почав дути з більшою силою, рятуючи людей від спеки.
Зовсім непомітно пролетів час, служба закінчилася і священник почав іти по колу та освячувати гілочки верби, окроплюючи їх і людей свяченою водою.
Дійшов він і до Даринки, яка стояла на самому переді. Він окропив і вербу, і Даринку, кілька крапель долетіли навіть до мене, хоча я була ззаду. Окроплення свяченою водою завжди викликає шквал веселощів серед дітвори.
Назад ми поверталися з гарним настроєм, а попереду нас чекає чудовий погожий вихідний день, який ми проведемо у прогулянках. Сподіваюся у вас теж хороший святковий настрій. Як у нас кажуть: "Не я б’ю, шутка б’є, від нині за тиждень Великдень буде"!
І в моему місті також погода була прохолодною
І вас вітаю з вербною неділею, хоч і трохи запізно!))) Які ви молодці!
Все-таки в Західній Україні віруючих людей набагато більше! У мене батьки були невіруючими, тому і ми такі, і наші діти, та і вся рідня... Ось тому мені, мабуть, і наснився той сон про Бога... хоча в душі я вірю і часто звертаюся до нього...
Мабуть, що так. Раніше я думала, що в Україні всюди однаково святкують великі свята, але виявилося, що все дуже по-різному. Навіть звичайна неділя в нас шанується і ніхто не дозволяє собі у цей день навіть прибирати в кімнаті. Всі планують роботу так, щоб не потрібно працювати в неділю.
Я ж і кажу, що ви молодці! Можливо б, і моє життя склалося б по-іншому, якби після смерти моєї матусі батько б віддав мене її рідній сестрі, у якої не було дітей... А тітонька жила у Бориславі, поблизу Трускавця...